Хвороба картоплі

Болезни картофеля

Распространенные болезни картофеля могут передаваться через посадочный материал. Возбудители заболеваний сохраняются в структуре почвы на протяжении длительного периода времени. В связи с этим особую актуальность приобретает защита картофеля от болезней, а не лечение. Поскольку оно может быть не только длительным и трудоемким, но и малоэффективным.

Система мероприятий по защите картофеля от болезней и вредителей должна предусматривать включение всех методов защиты с преобладанием экологически безопасных и экономически выгодных операций. Добиться этого можно только с помощью рационального использования всех технологических приемов по выращиванию культуры.

Защита картофеля от болезней

Защита картофеля от болезней осуществляется на протяжении всего вегетативного периода жизни клубня. Ведущая роль защитных мероприятий на картофеле должна быть направлена на получение здорового посадочного материала, а также на повышение устойчивости и выносливости растений к болезням и вредителям. Среди них особое значение придается профилактическим мероприятиям, не допускающих появления вредных организмов на посадках картофеля. В первую очередь сюда должны относиться те приемы агротехники и ухода, которые проводятся с учетом особенностей развития возбудителей болезни или вредителей.

Особое внимание следует уделять использованию биологических средств защиты и биологически активных веществ, повышающих жизнеспособность растений. Химические средства защиты растений следует применять лишь в случае крайней необходимости при соблюдении Регламента выполнения защитных мероприятий и в строгом соответствии со Списком пестицидов, разрешенных к применению (в части ЛПХ), и утверждаемым ежегодно главным санитарным врачом Российской Федерации.

Раковые заболевания картофеля

Рак картофеля. Данные заболевания картофеля имеют ограниченное распространение, но оно опасно тем, что это очень опасный карантинный объект. Оно встречается часто в северо-западном регионе, но иногда и в условиях средней полосы. В основном болезнь обнаруживается в индивидуальном секторе, на участках с повторным или длительным выращиванием картофеля на одном и том же месте, особенно при возделывании восприимчивых сортов.

Наиболее типичный признак проявления указанной болезни – образование наростов на клубнях, столонах, в припочвенной части стеблей, на нижних листьях. Вначале они небольшие, имеют цвет поражаемого органа, затем буреют, чернеют, загнивают и из них в почву попадают огромное количество цистоспор возбудителя.

В почве они могут сохраняться до 20 лет и более. На внешне здоровых клубнях они могут сохраняться с частичками прилипшей почвы. С зараженного участка цисты и споры могут попасть на другой участок с талой или дождевой водой, с орудиями обработки, с почвой, прилипшей к ногам животных или человека. Также, если скармливать животным зараженные клубни в сыром виде, то цисты и споры, пройдя через кишечник животного целыми и невредимыми, вместе с навозом попадают на новые или старые участки выращивания картофеля. Распространение болезни можно существенно ограничить выращиванием ракоустойчивых сортов: Невский, Пушкинец, Жуковский, Луговской, Зарево и др., но через каждые 2 года следует в обязательном порядке проводить смену одних устойчивых сортов на другие.

Все новые сорта надо приобретать только через систему госсортоиспытания: в частном порядке привозить эти сорта из других регионов категорически запрещается. Именно несоблюдение данного требования как раз и приводит к тому, что рак картофеля, не смотря на меры карантина, начинает постепенно расширять ареал своего распространения.

Возбудитель инфекции сохраняется в почве в виде цистоспор на растительных остатках до 4 лет. Поэтому на полях и участках, где были обнаружены очаги рака, надо категорически воздерживаться от посадки картофеля как минимум до 5 лет, чтобы почва очистилась от спор этого опасного гриба. На этих участках можно выращивать свеклу, подсолнечник, зерновые и зернобобовые культуры.

Эти участки можно также оставлять под чистым паром с проведением всех предусмотренных обработок почвы и с внесением органических удобрений. Проведение известкования участка, несомненно, будет способствовать успеху в борьбе с раком картофеля, но при этом надо помнить о том, что известковые материалы надо вносить не напрямую под картофель, а под предшествующую культуру, чтобы потом не было всплеска парши картофеля.

Правилами карантина запрещается вывоз картофеля, корнеплодов, луковиц и окоренённых растений из зон распространения болезни, пока карантин не будет снят официально.

Фитофтороз картофеля

Фитофтороз картофеля - болезнь поражает листья, стебли, клубни. Первые признаки заболевания появляются в основном во вторую половину вегетации – после цветения или после смыкания рядков, но в некоторые годы и раньше.

После смыкания ботвы на долях нижних листьев с верхней стороны появляются вначале мелкие, затем сливающиеся мокнущие пятна, которые затем буреют. На нижней стороне листа, на границе пятна (зона мертвой ткани) и здоровой ткани, появляется рыхлый беловатый налет – это показатель конидиального спороношения гриба. С помощью ветра и капель дождя споры с больного растения переносятся на другие кусты, на которых они заражают другие листья, стебли и даже цветоносы. При повышенной влажности воздуха, частых дождях и обильных росах инфекция довольно быстро распространяется по всему полю. Это обусловлено тем, что конидиальные споры во влажных условиях превращаются в зооспорангии (вместилища зооспор). В них вместо одной неподвижной споры образуется до 20–30 зооспор. Зооспоры при наличии влаги на листьях и при «смыкании рядков» распространяются столь быстро, что поле в кратчайшие сроки становится бурым из-за отмерших и повисших листьев.

С листьев споры смываются в почву, где заражают клубни, близко расположенные к поверхности почвы. Молодые клубни могут так же заражаться от соприкосновения с загнившими больными клубнями, которые остались либо от весенней посадки, либо от уборки с прошлых лет. Во всех этих случаях на клубнях уже в период уборки будут заметны твердые вдавленные подкожные свинцово-серые пятна.

На разрезе клубня видны различные по форме и размерам коричневые затеки – от поверхности клубня к его центру. Если клубни заразятся при уборке от соприкосновения с больной ботвой, а при закладке на хранение – с больным клубнем, то пятна проявятся только через 20 дней, то есть зачастую заболевание на клубнях будет протекать при хранении, вызывая в дальнейшем развитие мокрой гнили.

Сдерживает развитие фитофтороза возделывание относительно устойчивых сортов, особенно среднепоздних и поздних сроков созревания, повышение устойчивости растений с помощью калийных удобрений и микроэлементов (бор, медь, марганец), чередование с другими культурами и возвращение на прежнее место не раньше, чем через 4 года.

Оптимально ранние сроки посадки способствуют формированию клубней ещё до появления признаков болезни в поле.

Опрыскивание растений, примерно через две недели после всходов, раствором медного купороса 0,2 %-ой концентрации (4 л на сотку) повышает устойчивость растений, а высокое окучивание перед смыканием ботвы и предуборочное удаление её предохраняет клубни от возможного заражения.

Уборку картофеля лучше проводить в сухую погоду, с последующей выдержкой его в режиме временного хранения в течение 3 недель (продовольственные клубни – в темноте, а семенные – на рассеянном свету).

Переборка клубней перед закладкой на постоянное хранение, с удалением всех клубней с проявившимися признаками болезни, и соблюдение требуемых параметров режима повышают лежкоспособность клубней, – все это как раз и предохраняет картофель от появления всевозможных гнилей. При хранении пораженные клубни загнивают (признак болезни – мокрая гниль), и по ним может пойти вторичное поражение другими патогенами, к примеру, фузариозом.

Химическое опрыскивание рекомендуется проводить как в фазу бутонизации, что часто совпадает с появлением первых признаков болезни, так и после цветения, т. е. через 3 недели. В частном секторе разрешены для использования следующие препараты:

  • оксихом – 2 таблетки или 20 г препарата на 10 л воды с расходом этого состава на 2 сотки (2 опрыскивания);
  • бордоская жидкость 1 % (100 г медного купороса + 100 г негашеной извести на 10 л воды) – до 4-х опрыскиваний через каждые 7 дней;
  • купрокат – 25 г на 10 л воды с расходом этого состава на 2 сотки (2 опрыскивания).

Химическую обработку лучше проводить в утренние или вечерние часы, обязательно с помощью опрыскивателя, а не с помощью веника. При первом опрыскивании надо стараться обрабатывать кусты как бы снизу, а при втором – надо охватывать весь куст.

Обязательно при проведении опрыскивания следует: соблюдать все меры предосторожности; не пасти скот вблизи обработанных участков; не заходить на участок, для проведения прополок или других видов работ, как минимум в течение 7 дней; не скармливать скоту сорняки, выполотые с обработанных участков, и не разбрасывать их за пределы участка.

Ризоктониоз картофеля

Ризоктониоз картофеля - черная парша. Другое название этой болезни – черная парша, из-за черных маленьких коростинок на поверхности кожуры, которые легко сковыриваются ногтем. Малозаметная, но довольно коварная и опасная болезнь, так как вред от неё проявляется не на клубнях урожая этого года, а на посадках следующего года.

Особенно сильный вред от неё проявляется при слишком ранней посадке клубней в непрогретую почву, или на чрезмерную глубину или при затяжной холодной весне, а также при повышенной влажности почвы, когда перед появлением всходов почва заплывает, и на ней образуется корка. Все эти условия «тормозят» рост появившихся проростков. Проростки ослабляются и подвергаются в почве заражению возбудителем болезни, в результате чего они буреют, чернеют, на них появляются язвы, ткань загнивает, всходов либо не будет вообще, либо они будут очень ослабленными. В связи с этим болезнь считается основной причиной изреживания всходов на посадках картофеля.

В дальнейшем у растений загнивает прикорневая часть стебля, столоны отгнивают, в пазухах листьев образуются воздушные клубеньки, непригодные для использования. На нижней части стеблей во влажную погоду образуется белый войлочный налет, споры с которого смываются в почву, где они заражают молодые клубни. Надо иметь всегда в виду, что клубни нового урожая заражаются только после того, как они уже сформируются. На них появляются слабозаметные пятна, слегка углубленные, с растрескиванием их в виде сетки. После отмирания ботвы, при раннем удалении ботвы или при уборке урожая мицелий гриба на поверхности клубня уплотняется, а затем эти уплотнения преобразуются в черные коростинки. Это так называемые склероции (мумифицированные кусочки мицелия, являющиеся зимующей стадией гриба).

Они сохраняются на клубнях и в почве, развиваясь на растительных остатках и сорняках, а также в неубранных и необработанных хранилищах.

Кроме картофеля болезнь может так же развиваться на свекле, капусте, моркови, огурцах, салате, тыкве и т. п., а также на сорняках, к примеру, на курином просе. Поэтому с засоренных полей и участков клубни на семена категорически брать не рекомендуется.

В защите картофеля от ризоктониоза следует соблюдать чередование культур с возвратом на прежнее место не раньше, чем через 4 года. Размещать посадки картофеля лучше всего после озимой ржи, других зерновых и зернобобовых культур, а также по обороту пласта многолетних трав.

Сильнопораженные семенные клубни надо тщательно выбраковывать, а оставшиеся после переборки клубни следует обработать препаратом Дитан М-45 80 % с. п. (200 г на 5 л воды и 100 кг клубней) или 1 %-ым раствором борной кислоты (100 г на 10 л воды). Посадка картофеля только в прогретую почву (8 °C), боронование за 3 дня до всходов, своевременная уборка в сухую погоду, – всё это будет способствовать сдерживанию развития болезни.

Обыкновенная парша. Болезнь вызывается лучистыми грибками или актиномицетами. Она проявляется на клубнях в виде шершавых язв – глубоких, выпуклых или плоских, часто покрывающих всю поверхность.

Заражаются клубни в начале своего формирования через неокрепшую кожуру, а затем болезнь развивается на них в течение всего периода их активного роста. Клубни, зараженные паршой, становятся очень непривлекательными, теряется их товарный вид, увеличиваются отходы продовольственного картофеля, ухудшается лежкоспособность, т. к. через язвы проникают возбудители различных гнилей. Сильно пораженные клубни для посадки непригодны, т. к. глазки у них почти все отмирают.

По этой причине всходов при высадке таких клубней практически не будет. Более сильно болезнь проявляется в сухие годы с жарким летом. Она так же отмечается при внесении больших доз азотных удобрений, при известковании почв в год посадки картофеля, при внесении свежего навоза, особенно соломистого, и при недостатке в почве марганца и бора.

К защитным мероприятиям от данного заболевания относятся:

  • посев и запашка сидеральных культур (горчица, вика, люпин и др.), что способствует повышению биологической активности почвы, переводу нерастворимых соединений марганца в растворимые, отчего угнетаются возбудители болезни;
  • внесение под картофель полуперепревшего навоза;
  • внесение малых доз извести, лишь при необходимости, и только под предшествующую культуру;
  • использование при посадке в рядки кислых форм минеральных удобрений (сульфат аммония, суперфосфат, сульфат калия или калимагнезия), особенно если ранее вносилась известь;
  • внесение микроэлементов (марганец, бор, медь) в дозах соответствующих агрохимическому состоянию почвы.

Черная ножка

Черная ножка. Наиболее опасная и вредоносная бактериальная болезнь. Обнаруживается она в поле вскоре после всходов по признаку увядания растений. Листья становятся желтоватыми, доли их складываются по центральной жилке, вскоре засыхают. Нижняя часть стебля и корни чернеют, загнивают, стебли легко выдергиваются из почвы.

У более взрослых растений, во влажную прохладную погоду, загнивает и надземная часть стебля. Ткань ослизняется, становится темно-зеленой, при надавливании ощущается полость, на поперечном срезе заметны почерневшие сосуды. При раннем развитии болезни клубни не образуются, а при более позднем, бактерии из больного растения переходят в новые клубни.

Признак болезни на клубне проявляется от столонного следа в виде загнивания внутренних тканей с неприятным запахом.

При этом стенки выгнивания мякоти имеют черный цвет, откуда собственно болезнь и получила свое название.

Клубни могут заражаться также и от растительных остатков в почве, и от контактов с больными клубнями. В этом случае загнивание будет происходить в любом месте клубня сначала по типу пуговичной (фомозной) гнили, а затем, дойдя до кольца, болезнь будет развиваться по типу черной ножки. В условиях недостаточного увлажнения почвы и повышенной температуры развитие болезни на зараженных клубнях тормозится, загнивание не проявляется, увядания растений практически нет, т. е. инфекция приобретает скрытую форму. Болезнь может проявляться при хранении или на следующий год в поле.

Главное в защите культуры от черной ножки – это получение здорового посадочного материала. В период вегетации на участках, отведенных под семенные цели, должно проводиться не менее трех фитопрочисток (цель: удаление больных кустов вместе с клубнями): по всходам, в период цветения и перед уборкой (в начале побурения ботвы).

Возвращать картофель на прежнее место выращивания надо не ранее, чем через 4 года. Удаление ботвы перед уборкой, уборка только в сухую погоду, качественная просушка клубней перед закладкой на хранение – всё это должно ограничивать развитие болезни.

Кольцевая гниль

Кольцевая гниль. Болезнь протекает медленно: листья тускнеют, желтеют, доли складываются по главной жилке, стебли увядают по периметру куста, засыхают, падают на землю. Увядание может длиться до уборки картофеля. Особенно явно признаки проявляются в сухое, жаркое лето. Из больного куста через столоны по сосудистой системе бактерии проникают в молодые клубни на ранних этапах их формирования.

На разрезе клубня видно, особенно со стороны столонной части, что сосудистое кольцо становится светло-желтым, затем оно чуть буреет, ткань сосудов размягчается и в дальнейшем – выгнивает.

При надавливании из них выделяется слизистая пузыристая вонючая масса. Постепенно загнивает вся сердцевина клубня, внутренний объём клубня заполняется светлой, липкой, тягучей дурно пахнущей слизью.

Иногда такие клубни обнаруживаются уже при уборке, но чаще – в период хранения. При заражении клубней в период уборки болезнь может проявляться в виде ямчатой формы, которая обнаруживается при хранении лишь в феврале-марте.

Под кожурой появляется желтоватые пятна от 3 мм до 15 мм. Ткань под ними загнивает, достигает сосудистого кольца, и затем бактерии распределяются по нему, вызывая его закупорку и последующее загнивание. Такие клубни, попадая в посадку, дают больные кусты. Бактерии могут сохраняться как на поверхности внешне здоровых клубней, так и внутри их в скрытом состоянии.

Меры защиты от кольцевой гнили те же, что и от черной ножки, но растения удаляются здесь лишь при проведении второй и третьей фитопрочисток.

Сухая гниль. Признаки сухой гнили проявляются на клубнях в основном в период хранения, особенно через 2 месяца после закладки. Один из основных возбудителей болезни – гриб рода фузариум – может сохраняться в почве в виде хламидоспор довольно длительное время (до 6 лет), а также на клубнях с частичками прилипшей почвы и в плохо очищенных и непродезинфицированных местах хранения (складах, погребах, подвалах, подполах).

Заражение клубней в поле и хранилище осуществляется только через повреждения кожуры (сдиры, надрезы, срезы, разрывы и др.), а также через места, пораженные болезнями (фитофтороз, ризоктаниоз, фомоз, парша и др.) или поврежденные вредителями (колорадский жук, проволочник, совка, мышь и др.).

На клубнях появляются серовато-бурые пятна, затем они слегка вдавливаются, ткань под ними загнивает, подсыхает, кожура становится складчатой, а клубень затвердевшим и легким. На его поверхности образуются беловатые с розовым оттенком подушечки из конидиеспор гриба. С их помощью происходит перезаражение клубней (грибы рода фузариум).

Активное развитие болезни происходит при температуре воздуха в местах хранения выше 5 °C и повышенной влажности 85–90 %.

Даже слабопораженные клубни не пригодны для посадки. В борьбе с сухой гнилью будут эффективны все защитные мероприятия, направленные как на подавление других болезней, так и на ограничение повреждений клубней вредителями или механическими травмами при уборке и при доработке продукции перед закладкой картофеля на хранение.

Кроме того, необходимо в обязательном порядке проводить дезинфекцию хранилища перед закладкой нового урожая как минимум 2 раза. Сначала обрабатывают поверхности стен и потолка известковым молоком с добавлением медного купороса (2 кг извести + 100 г медного купороса на 10 л воды), а затем обрабатывают всё помещение с помощью фунгицидных шашек (1 штука на 200 м3). Сдерживает развитие гнили сжигание в хранилище сухой полыни (при соблюдении герметизации), а также помещение в массу клубней листьев бузины, рябины, шелухи лука и т. п.

В зимний период надо стараться соблюдать режим хранения (температура 4 °C, влажность 90–95 %), удалять очаги заболеваний, но не перебирать их.

Хранилища после выемки клубней надо тщательно очищать от остатков прошлогоднего урожая.

Мокрая гниль картофеля

Мокрые гнили. Признаки их начинают развиваться на клубнях в поле, но в основном они проявляются при хранении.

Бактериальная мокрая гниль картофеля вызывается комплексом гнилостных бактерий, в том числе возбудителями черной ножки и кольцевой гнили. Инфекционные начала могут попадать в клубень через повреждения насекомых, раны и травмы. Ткани клубня размягчаются и превращаются в слизистую, светлую, а затем темно бурую гнилостную массу с неприятным запахом. Кожура часто остается внешне здоровой. Бактерии в первую очередь заражают клубни, пораженные другими болезнями или поврежденные вредителями и механическими повреждениями кожуры при уборке.

При хранении мокрая гниль развивается очагами, особенно сильно при температуре воздуха выше 5 °C и при повышенной влажности (о чем можно судить по наличию капели на потолке). В очагах поражения температура поднимается до 50 °C, при этом быстро сгнивает вся масса клубней.

Мокрая гниль может вызываться также и от удушения клубней, т. е. при переуплотнении и переувлажнении почвы в период выращивания и уборки, при хранении клубней с большой примесью влажной земли, при закладке большой массы клубней на единицу площади, особенно без учета кубатуры помещения, и при плохой вентиляции. В любом случае клетки клубня задыхаются от недостатка кислорода. На поверхности появляются размягченные участки, при надавливании на них выделяется светлая жидкая крахмалистая масса, а под ней проступают полусферические впадины твердой ткани.

Мокрая гниль появляется также от переохлаждения и подмораживания клубней. При температуре близкой к 0 °C поверхность клубня становится мягкой, влажной, глазки отмирают. Мякоть на разрезе сероватая с бурыми точками и пятнами. При температуре ниже минус 1 °C в клетках образуются кристаллики льда, из-за чего клетки отмирают. При последующем оттаивании из клубней течет жидкость. Мякоть становиться водянистой, стекловидной, на воздухе быстро краснеет, затем темнеет. Поэтому, даже слегка переохлажденные клубни на длительное хранение закладывать не следует.

Главный приём в защите картофеля от мокрых гнилей при хранении – это закладка здоровых клубней и соблюдение режима хранения. Правильная агротехника, защитные мероприятия против болезней и вредителей будут способствовать повышению лежкоспособности клубней.

Своевременное удаление очагов с захватом здоровых клубней, соприкасающихся с ними, сдерживает распространение гнилей. От переборки зимой количество очагов увеличивается, поэтому если всё-таки надо избавиться от гнили, то вместо переборки надо вынимать всю партию, после чего перебирают её и реализуют.

Вирусные болезни картофеля

Под этим названием, как правило, рассматривается комплекс болезней вирусной природы, вызывающий изменение окраски листьев, деформацию органов и карликовость растений. Сюда относятся полосчатая мозаика, морщинистая мозаика, скручивание листьев, обыкновенная мозаика (крапчатость) и другие вирусные болезни картофеля.

Инфекционное начало болезней сохраняется в клубнях, но внешних признаков на них почти нет. Такие клубни, высаженные в поле, дают больные растения, и от них с помощью насекомых с колюще-сосущим ротовым аппаратом (тли, клопы, цикадки и т. п.) болезнь передается на здоровые растения. Распространяется инфекция также и от соприкосновения тканей больного растения с тканями здоровых растений, а также от механических повреждений, что чаще всего происходит при уходе за культурой.

Кусты у больных растений низкорослые, с морщинистыми и скрученными листьями. Такие растения следует удалять, т. е. выкапывать вместе с клубнями по мере обнаружения, чтобы инфекция не оставалась в поле, и чтобы с них она не передавалась бы другим растениям.

Полосчатая мозаика характеризуется появлением вначале на нижних и средних листьях пятен в виде мозаики, а затем темных почти черных полосок и пятен на жилках (с нижней стороны листа почернение жилок заходит за пределы пятна). Листья становятся хрупкими, отмирают и опадают, но иногда – просто обвисают. К периоду цветения стебель оголяется практически полностью за исключением того, что на верхушке остается 1–2 пары листьев.

Болезнь передается тлями или через механические повреждения с инфицированным соком. Зимует вирус в клубнях.

Морщинистая мозаика вызывает сильное вздутие ткани листа между жилками из-за ухудшения оттока продуктов ассимиляции из листьев. Они становятся морщинистыми, почти гофрированными. В первый год инфицирования болезнь проявляется слабо, а вот через 3 года растения становятся низкорослыми, листья мелкими, морщинистыми, хрупкими, рано отмирающими.

Растения, как правило, не цветут, и заканчивают свою вегетацию на 4 недели раньше здоровых растений.

Скручивание листьев (шуршащая мозаика) – название говорит само за себя. Более характерные признаки заболевания проявляются на второй и особенно на 3 год жизни после заражения. У больных растений кусты низкорослые, листья складываются по центральной жилке и по краям закручиваются. Окраска у них становится желтоватая с чуть бронзоватым оттенком. Отток ассимилянтов из ботвы в клубни затормаживается, поэтому листья становятся кожистыми, хрупкими, как бы «шуршащими» (когда их потревожишь). Корневая система у растений слабая, что приводит к образованию либо мелких клубней, либо они вовсе не закладываются.

Обыкновенная мозаика картофеля (крапчатость) проявляется на молодых листьях в мозаичной светло-зеленой крапчатости различной неправильной формы. С возрастом у ряда сортов на местах крапчатости появляются бурые почти черные пятна. Вирус передается от соприкосновения здорового растения с больной ботвой либо напрямую, либо чрез укусы насекомых (картофельная тля), либо опосредованно – через механические повреждения, наносимых с помощью орудий труда при проведении работ по уходу за посадками.

Из защитных мер против вирусов основными являются: проведение трехкратной фитопрочистки семенных участков (при этом первая будет более эффективной по всходам), уничтожение сорняков (резерваторов инфекции) и насекомых, в частности, тлей (переносчиков инфекции).

Во всех случаях с вирусными заболеваниями у растений резко снижается активность фотосинтеза в листьях, затрудняется отток ассимилянтов, из-за чего недобор урожая может составлять от 10–15 % до 30–45 %.

В период предпосадочного обогрева и проращивания клубней необходимо удалять клубни с нитевидными и хлоротичными ростками.

Опрыскивание картофеля инсектицидами уничтожает насекомых – распространителей инфекции.

Неинфекционные или функциональные болезни

Вызываются резкими отклонениями факторов окружающей среды от норм, необходимых растению для оптимального роста и развития. В результате этих отклонений происходит нарушение нормального протекания физиологических процессов в растениях и в клубнях, что приводит к появлению каких-либо несвойственных для растений признаков неинфекционных заболеваний – показателей нарушений. Если стебли мощные, интенсивно-зеленые, часто полегают, то это от избытка азота.

Появление снизу куста светло-зелёных, а затем желтеющих листьев, является свидетельством азотного голодания и т. д.

Если же у растения задерживается рост, а листья тусклые – то это указывает на недостаток фосфора.

При недостатке калия края листьев начинают сначала буреть, а затем они усыхают, и лист постепенно отмирает. При недостатке железа наблюдается так называемый хлороз листьев, когда жилки остаются зелеными, а листовые пластинки становятся мозаично-хлоротичными.

Указанные болезни носят обратимый характер: признаки их зачастую исчезают с устранением фактора, их вызывающего. Так если вносят азот, фосфор, калий, микроэлементы и др., то растения снова приобретают «здоровый» вид. Поэтому многие ошибочно считают, что эти болезни вроде бы даже как бы и не опасные. Однако они могут сильно ослабить растение, чем предрасполагают его к поражению уже инфекционными заболеваниями, или к получению продукции, непригодной к употреблению.

К функциональным болезням, носящим необратимый характер, и поэтому могущим нанести существенный вред качеству и лежкоспособности продукции, относятся следующие изменения.

Потемнение мякоти клубня, т. е. окрашивание её в свинцово-серый, голубоватый или черный цвет происходит по разным причинам:

  • при недостаточном поступлении калия в клубень (пятна вокруг глазков и довольно большие);
  • при высоких или пониженных температурах;
  • при недостатке кислорода и избытке углекислого газа (пятна в любом месте мякоти);
  • от механических повреждений в период уборки, транспортировки и закладки на хранение (пятна на внешних слоях мякоти, т. е. в местах ударов, ушибов).

Железистая пятнистость – появляется на мякоти клубня в виде ржаво-коричневых разводов и пятен (часто напоминающих фитофторозные) в любом месте клубня (у фитофтороза они только от поверхности). Причиной является засушливая погода, когда в клубни поступают в избытке железо и алюминий на фоне недостатка кальция.

Трещины – появляются на поверхности клубня в тот момент, когда в период засушливых условий клубень начал физиологически созревать, в частности у него появляются кольцевые зоны огрубления эпидермальной оболочки (кожуры), однако внутренне клубень ещё не перешел к стадии покоя. После прохождения дождей клубень начинает активно «накачиваться» ассимилянтами, в результате чего он вновь трогается в рост во всех направлениях, кроме кольцевых зон. Здесь оболочка рвется, образуется рваная грубая рана (трещина), края которой постепенно затягиваются и пробковеют.

Дуплистость клубней – образуется в результате отставания роста внутренних тканей от наружных оболочек. В основном дуплистость обнаруживается у крупных клубней из-за их активного роста в период недостаточного влагообеспечения, при этом влагообеспечение растущих наружных тканей идет в ущерб влагоснабжения внутренних тканей.

Позеленение клубней – происходит тогда, когда клубни находятся на свету неопределенно продолжительное время. Такие клубни в пищу категорически употреблять нельзя из-за избыточного содержания в нем «соланина», который оказывает сильный токсический эффект на животный организм. Позеленевшие клубни откладывают на хранение, так как они обладают высокой лежкоспособностью, и в последующем их используют в качестве посадочного материала.

Израстание и детки – эти функциональные изменения обусловлены резкой сменой погодных условий с засушливого режима на дождливый сезон. При израстании сначала клубень прекращает рост и развитие, кожура у него постепенно пробковеет. Поэтому, когда пойдут дожди, то вновь сформированный клубень как бы «просыпается», то есть почки у него трогаются в рост в виде новых столонов, на которых будут образовываться клубеньки «нового» урожая.

Детки же образуются тогда, когда кожура пробковеет неравномерно, и в случае наступления дождей на клубне в местах недостаточного опробковения начинают образовываться «грыжи», то есть идет разрастание тканей клубня в этих местах. Детки являются прекрасными «воротами» для инфекций, поэтому клубни с детками и израстанием на длительное хранение закладывать не рекомендуется, то есть их надо использовать в первую очередь.

Переохлаждение, промерзание, солнечные ожоги и другие болезни связаны с нарушением нормальной деятельности растительного организма из-за длительного воздействия на них низких положительных температур или отрицательных температур, или прямых солнечных лучей и т. п. В любом случае эти клубни нельзя хранить, так как тут есть огромный риск того, что они будут в первую очередь подвергаться инфекционным атакам. Поэтому их надо так же использовать в первую очередь.

Фотогалерея: болезни картофеля (нажмите для увеличения):


udec.ru

Хвороби картоплі та боротьба з ними. Картопля: хвороби і шкідники

Картопля відмінно росте майже в будь-яких кліматичних умовах. Він переносить і кислий грунт, але врожай значно підвищується після вапнування. Велика кількість вологи і світла є, по суті, єдиними умовами для росту картоплі. Але навіть в ідеальних умовах культура знаходиться під загрозою зараження грибами, вірусами і бактеріями. Тут ми розглянемо основні проблеми і універсальні рішення, які допоможуть впоратися не тільки з представленими прикладами, але й запобігти безлічі інших подібних захворювань. Незважаючи на те що виводяться сорти картоплі, стійкі до фітофторозу, нематоди або парші, захворювання і шкідники все одно продовжують губити урожай. Але на кожного ворога знайдеться свою зброю.

Хвороби картоплі і боротьба з ними

Велике число різноманітних ворогів картоплі значно знижує рівень врожаю. До їх числа відносяться не тільки гриби і комахи, а й віруси, що вражають бульби і суцвіття і перешкоджають нормальному росту. У силу цього дуже важливо проводити безліч профілактичних заходів до посіву і під час вирощування, щоб зберегти ваш картоплю. Хвороби і шкідники завдають величезної шкоди, тому краще вкласти кошти і позбавити себе від переживань, ніж втратити половину врожаю.

Застосування отрут і хімікатів знижує харчові якості картоплі, він може стати шкідливим і небезпечним не тільки для корисних комах, тварин і птахів, а й для людей. Хвороби картоплі та боротьба з ними вимагають особливої уваги до посадки. Розглянемо докладно всі їх види в цьому матеріалі. Для більш повного засвоєння інформації у статті є фото хвороб картоплі, а також шкідників, що паразитують на бульбах.

Дротяники

Дротяники - це личинка жука-щелкуна. Він являє собою маленьке сіре комаха довжиною в 12-15 мм. Назву він отримав через те, що видає клацали звук, перевертаючись зі спини на лапи. Одна самка відкладає від 50 до 200 яєць у весняний період, з яких і з'являється на світ злощасний дротяники. Личинки здатні знищити цілий урожай, тому в першу чергу треба захистити його від самих жуків.

Боротьба з проволочником

Є три способи, які придатні для боротьби з цим паразитом:

  1. Очищена картоплина нанизується на палицю і закопується в землю приблизно на 7 сантиметрів. Краще зробити кілька таких картоплин, щоб покрити більшу площу. Личинки жука-щелкуна зберуться на ній, і через чотири дні вже можна буде викопувати її. Знищити шкідників можна буде за допомогою окропу або вогню.
  2. При посадці картоплі заливайте в землю соняшникову олію з мелкоізмельченной шкаралупою від курячих яєць. Такий розчин вб'є дротяники раніше, ніж він добереться до картоплі. Цей спосіб допоможе урожаю не тільки від дротяники, багато інших земляні комахи гинуть в такому розчині, наприклад, капустянка.
  3. За два тижні до посадки закопайте в землю кукурудзяні зерна - приблизно по 2-3 гнізда на квадратний метр. Дротяники приваблює не тільки картопля, личинки із задоволенням зберуться і навколо зерен. Коли кукурудза проросте, її можна відкопати, обібрати личинок і спалити їх або залити окропом.

Фітофтороз

Фітофтороз (фітофтора) - це не тільки причина втрати врожаю томатів, але також найпоширеніші хвороби картоплі, і боротьба з ними важлива для всіх фермерів, незалежно від вирощуваної культури. Для картоплі фітофтороз особливо згубний, так як протягом двох тижнів може заразити все поле. Втрати сягають 70% врожаю. Фітофтороз розповсюджується за допомогою грибних спор, що дозволяє йому швидко переміщатися під землею і заражати бульби.

У перші дні появи фітофтороз проявляється в потемнінні на листках. Також на нижній стороні листа з'являється білий наліт. Це проростають спори гриба. Вони падають вниз, заражаючи собою коріння і плоди картоплі. Трохи пізніше на бульбах з'являються бурі плями.

Боротьба з фітофторозом

Небезпечний гриб вимагає серйозних комплексних заходів. Так, необхідно:

  • Використовувати сорти картоплі, стійкі до фітофторозу.
  • Відбирати здорові бульби для посадки.
  • Обробляти бульби фунгіцидними засобами.

faqukr.ru

Шкідники та хвороби картоплі в картинках

Як тільки мова заходить про ворогів картоплі. нам відразу згадується колорадський жук. Однак крім цього шкідника, більший шкоди врожаю наносять віруси, бактерії, гриби та інші комахи. Хвороби картоплі в картинках можна знайти в Інтернеті, а також в будь-яких книгах з вирощування овочів, які розповідають про основні моменти профілактики та боротьби з ними.

Зміст:

Саме профілактичні заходи допомагають добитися хорошого врожаю, так як вони віднімають менше часу і праці. І завжди слід пам’ятати, що отрутохімікати, застосовувані в боротьбі з хворобами і шкідниками, не тільки погіршують харчові якості картоплі, але і можуть бути шкідливі для організму.

Які хвороби картоплі в картинках ми бачимо?

Найпоширенішими хворобами є проволочник, фітофтороз, суха гниль і рак картоплі.

Проволочник

Найбільш поширений шкідник картоплі — проволочник, показаний на першій фотографії. Він харчується корінням рослини, підставами стебел, але найбільше йому до смаку припадають бульби. В них він проробляє ходи, вигризаючи м’якоть, що призводить до гнили овоча.

Фітофтороз

Фітофтороз — найпоширеніша грибкова хвороба картоплі (на картинці №2). Хвороба вражає бульби, листя, а також стебла рослини. Небезпечний він тим, що потрапляючи на картоплю, відразу починає розростатися, покриваючи все на своєму шляху бурими плямами, вбиває рослину. Нижня частина листя під час фітофторозу має білий наліт по краях плям.

Рак картоплі

Рак картоплі (фото №3) вражає як надземну частину рослини, так і бульби з корінням. Виражається захворювання у вигляді наросту, який поступово темніє і збільшується в розмірі. На бульбах і столонах рак виявляють за допомогою білого наросту, який постійно темніє і збільшується в розмірах. Це захворювання має форму головки цвітної капусти. Інфекція збудника здатна жити в землі до 30 років.

Суха гниль

Суха гниль — хвороба картоплі (на картинці №4) може нанести істотну утрату вже в сховище. Її розвитку сприяє надлишок гною або азотного добрива. Місця ураження кривляться через складок і з’являються темні плями. Переходить від однієї бульби на другий, гублячи велика кількість врожаю. Хвороба з’являється у вигляді концентричних складок, які мають подушечки різного забарвлення.

Які бувають ще хвороби картоплі?

Крім перерахованих вище хвороб картоплі існують ще й такі, як полосчатая мозаїка, макропсоріоз, крапчатость, готика, мокра гниль, кільцева гниль, бура плямистість і хлоротичні листя. Ці хвороби не дуже небезпечні, але часто зустрічаються.

Бура плямистість і хлоротичні листя

Проявляється ця фізіологічна хвороба картоплі унаслідок браку магнію. Під час хвороби на краєчку листя відбувається відмирання тканин. Якщо картопля має сильне магнієве голодування, то хвороба поширюється і на зону між жилками.

Кільцева гниль

Дана хвороба має властивість вражати бульби картоплі. При хвороби характерна поява рожевих або бурих плям і тріщин, зараження судинної системи, яка набуває жовтого забарвлення. Далі місця ураження починають темніти і поширюватися на весь бульба.

Мокра гниль

Прояв цієї хвороби починається під час зберігання. Ознаками мокрої гнилі є розм’якшення і зволоження картоплі. Далі характерно перетворення розм’якшень в слизову масу, яка має неприємний запах і темно-буру або рожеве забарвлення.

Готика (веретеновидную бульб)

При цій хворобі характерно зменшення листя рослини і їх розташування під гострим кутом до стебла. Поверхня листочка набуває шорсткість. При захворюванні погіршується формування бульб, які купують веретеновидную форму.

Крапчатость

При даної хвороби відбувається ураження листя і бульб картоплі. Забарвлення поверхні листа стає нерівномірною. Хвороба негативно впливає на врожай, погіршуючи якість бульб.

Макроспоріоз

При хвороби відбувається ураження листя, стебел і бульб картоплі. Характеризується хвороба покриттям листя сухими концентричними коричневими плямами руйнуванням тканини в цих місцях, що осипається в суху погоду. Якщо хвороба інтенсивно атакує, то пластинка аркуша жовтіє і засихає.

Полосчата мозаїка

Це вірусна хвороба, яка характеризується сильним ураженням рослини і зниженням врожаю бульб. Поразка хворобою проявляється на жилках листя і на стеблах, яке має вигляд поздовжніх смуг. При захворюванні рослина рано старіє і відмирає.

Крім перерахованих вище існує ще безліч хвороб картоплі, але вони менш поширені.

Профілактика хвороб картоплі

Щоб запобігти хворобі картоплі, необхідно, по-перше, набувати сертифікований посадковий матеріал, який в більшості випадків гарантує відсутність хвороб, а по-друге, враховувати той факт, що збудники хвороб зберігаються в грунті, особливо при посадці картоплі кілька разів на одному місці. Тому необхідно враховувати при посадці рослини правила сівозміни.

Знати про хвороби картоплі необхідно кожному городникові. Це допоможе при перших ознаках хвороби здійснити якісне лікування. А профілактика вбереже картопля від розвитку хвороб.

rocksad.com.ua

- Хвороби і захворювання картоплі: фітофтороз, ризоктоніоз і мокра гниль

Поширені хвороби картоплі можуть передаватися через посадковий матеріал. Збудники захворювань зберігаються в структурі грунту протягом тривалого періоду часу. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває захист картоплі від хвороб, а не лікування. Оскільки воно може бути не тільки тривалим і трудомістким, але і малоефективним.

Система заходів щодо захисту картоплі від хвороб і шкідників повинна передбачати включення всіх методів захисту з переважанням екологічно безпечних і економічно вигідних операцій. Домогтися цього можна тільки за допомогою раціонального використання всіх технологічних прийомів по вирощуванню культури.

Захист картоплі від хвороб

Захист картоплі від хвороб здійснюється протягом усього вегетативного періоду життя бульби. Провідна роль захисних заходів на картоплі повинна бути спрямована на отримання здорового посадкового матеріалу, а також на підвищення стійкості та витривалості рослин до хвороб і шкідників. Серед них особливе значення надається профілактичним заходам, що не допускають появи шкідливих організмів на посадках картоплі. В першу чергу сюди повинні ставитися ті прийоми агротехніки і догляду, які проводяться з урахуванням особливостей розвитку збудників хвороби або шкідників.

Особливу увагу слід приділяти використанню біологічних засобів захисту і біологічно активних речовин, що підвищують життєздатність рослин. Хімічні засоби захисту рослин слід застосовувати лише в разі крайньої необхідності при дотриманні Регламенту виконання захисних заходів і в суворій відповідності зі Списком пестицидів, дозволених до застосування (у частині ЛПГ), і затверджується щорічно головним санітарним лікарем Російської Федерації.

Ракові захворювання картоплі

Рак картоплі. Дані захворювання картоплі мають обмежене поширення, але воно небезпечне тим, що це дуже небезпечний карантинний об'єкт. Воно зустрічається часто в північно-західному регіоні, але іноді і в умовах середньої смуги. В основному хвороба виявляється в індивідуальному секторі, на ділянках з повторним або тривалим вирощуванням картоплі на одному і тому ж місці, особливо при обробітку сприйнятливих сортів.

Найбільш типова ознака прояву зазначеної хвороби - утворення наростів на бульбах, столонах, в пріпочвенном частини стебел, на нижніх листках. Спочатку вони невеликі, мають колір поражаемого органу, потім буріють, чорніють, загнивають і з них в грунт потрапляють величезна кількість цістоспор збудника.

У грунті вони можуть зберігатися до 20 років і більше. На зовні здорових бульбах вони можуть зберігатися з частинками прилип грунту. З зараженої ділянки цисти і спори можуть потрапити на іншу ділянку з талою або дощовою водою, зі знаряддями обробки, з грунтом, що прилипла до ніг тварин або людини. Також, якщо згодовувати тваринам заражені бульби в сирому вигляді, то цисти і спори, пройшовши через кишечник тварини цілими і неушкодженими, разом з гноєм потрапляють на нові чи старі ділянки вирощування картоплі. Поширення хвороби можна істотно обмежити вирощуванням ракоустойчівие сортів: Невський, Пушкинец, Жуковський, Луговський, Зарево та ін., Але через кожні 2 роки слід в обов'язковому порядку проводити зміну одних стійких сортів на інші.

Всі нові сорти треба купувати тільки через систему держсортовипробування: в приватному порядку привозити ці сорти з інших регіонів категорично забороняється. Саме недотримання даної вимоги як раз і призводить до того, що рак картоплі, не дивлячись на заходи карантину, починає поступово розширювати ареал свого поширення.

Збудник інфекції зберігається в грунті у вигляді цістоспор на рослинних рештках до 4 років. Тому на полях і ділянках, де були виявлені вогнища раку, треба категорично утримуватися від посадки картоплі як мінімум до 5 років, щоб грунт очистилася від спор цього небезпечного гриба. На цих ділянках можна вирощувати буряк, соняшник, зернові та зернобобові культури.

Ці ділянки можна також залишати під чистим паром з проведенням усіх передбачених обробок грунту і з внесенням органічних добрив. Проведення вапнування ділянки, безсумнівно, буде сприяти успіху в боротьбі з раком картоплі, але при цьому треба пам'ятати про те, що вапняні матеріали треба вносити не безпосередньо під картоплю, а під попередню культуру, щоб потім не було сплеску парші картоплі.

Правилами карантину забороняється вивезення картоплі, коренеплодів, цибулин і окоренённих рослин із зон поширення хвороби, поки карантин не буде зняте офіційно.

Фітофтороз картоплі

Фітофтороз картоплі - хвороба вражає листя, стебла, бульби. Перші ознаки захворювання з'являються в основному в другу половину вегетації - після цвітіння або після змикання рядків, але в деякі роки й раніше.

Після змикання бадилля на долях нижніх листів з верхнього боку з'являються спочатку дрібні, потім зливаються мокнучі плями, які потім буріють. На нижній стороні листа, на кордоні плями (зона мертвої тканини) і здорової тканини, з'являється пухкий білуватий наліт - це показник конідіального спороношення гриба. За допомогою вітру і крапель дощу спори з хворої рослини переносяться на інші кущі, на яких вони заражають інші листя, стебла і навіть квітконоси. При підвищеній вологості повітря, частих дощах і рясних росах інфекція досить швидко поширюється по всьому полю. Це обумовлено тим, що Конідіальниє суперечки у вологих умовах перетворюються в зооспорангії (вмістилища зооспор). У них замість однієї нерухомої суперечки утворюється до 20-30 зооспор. Зооспори при наявності вологи на листках і при «змиканні рядків» поширюються настільки швидко, що поле в найкоротші терміни стає бурим через відмерлих і повислих листя.

З листя суперечки змиваються в грунт, де заражають бульби, близько розташовані до поверхні грунту. Молоді бульби можуть так само заражатися від зіткнення з загнили хворими бульбами, які залишилися або від весняної посадки, або від прибирання з минулих років. У всіх цих випадках на бульбах вже в період збирання будуть помітні тверді вдавлені підшкірні свинцево-сірі плями.

На розрізі бульби видно різні за формою і розмірами коричневі затекло - від поверхні бульби до його центру. Якщо бульби заразиться при збиранні від зіткнення з хворої бадиллям, а при закладці на зберігання - з хворим бульбою, то плями виявляться лише через 20 днів, тобто часто захворювання на бульбах буде протікати при зберіганні, викликаючи в подальшому розвиток мокрої гнилі.

Стримує розвиток фітофторозу обробіток відносно стійких сортів, особливо среднепоздних і пізніх термінів дозрівання, підвищення стійкості рослин за допомогою калійних добрив і мікроелементів (бор, мідь, марганець), чергування з іншими культурами і повернення на колишнє місце не раніше, ніж через 4 роки.

Оптимально ранні терміни посадки сприяють формуванню бульб ще до появи ознак хвороби в поле.

Обприскування рослин, приблизно через два тижні після сходів, розчином мідного купоросу 0,2% -ої концентрації (4 л на сотку) підвищує стійкість рослин, а високе підгортання перед змиканням бадилля і предуборочное видалення її охороняє бульби від можливого зараження.

Прибирання картоплі краще проводити в суху погоду, з подальшою витримкою його в режимі тимчасового зберігання протягом 3 тижнів (продовольчі бульби - в темряві, а насіннєві - на розсіяному світлі).

Перебирання бульб перед закладанням на постійне зберігання, з видаленням всіх бульб з проявилися ознаками хвороби, і дотримання необхідних параметрів режиму підвищують лежкоспособность бульб, - все це якраз і оберігає картоплю від появи всіляких гнилей. При зберіганні уражені бульби загнивають (ознака хвороби - мокра гниль), і по них може піти вторинне ураження іншими патогенами, наприклад, фузаріозом.

Хімічне обприскування рекомендується проводити як у фазу бутонізації, що часто збігається з появою перших ознак хвороби, так і після цвітіння, т. Е. Через 3 тижні. У приватному секторі дозволені для використання такі препарати:

  • оксихом - 2 таблетки або 20 г препарату на 10 л води з витратою цього складу на 2 сотки (2 обприскування);
  • бордоська рідина 1% (100 г мідного купоросу + 100 г негашеного вапна на 10 л води) - до 4-х обприскувань через кожні 7 днів;
  • купрокат - 25 г на 10 л води з витратою цього складу на 2 сотки (2 обприскування).

Хімічну обробку краще проводити в ранкові або вечірні години, обов'язково за допомогою обприскувача, а не за допомогою віника. При першому обприскуванні треба намагатися обробляти кущі як би знизу, а при другому - треба охоплювати весь кущ.

Обов'язково при проведенні обприскування слід: дотримуватися всіх заходів предосторожності- не пасти худобу поблизу оброблених ділянок-не заходить на дільницю, для проведення прополок або інших видів робіт, як мінімум протягом 7 днів-НЕ згодовувати худобі бур'яни, виполоти з оброблених ділянок, і не розкидати їх за межі дільниці.

Ризоктоніоз картоплі

Ризоктоніоз картоплі - чорна парша. Інша назва цієї хвороби - чорна парша, через чорних маленьких коростінок на поверхні шкірки, які легко сколупувати нігтем. Малопомітна, але досить підступна і небезпечна хвороба, оскільки шкода від неї проявляється не на бульбах врожаю цього року, а на посадках наступного року.

Особливо сильний шкода від неї проявляється при занадто ранній посадці бульб в непрогріту грунт, або на надмірну глибину або при затяжній холодній весні, а також при підвищеній вологості грунту, коли перед появою сходів грунт запливає, і на ній утворюється кірка. Всі ці умови «гальмують» зростання з'явилися проростків. Проростки послаблюються і піддаються в грунті зараження збудником хвороби, в результаті чого вони буріють, чорніють, на них з'являються виразки, тканина загниває, сходів або не буде взагалі, або вони будуть дуже ослабленими. У зв'язку з цим хвороба вважається основною причиною изреживания сходів на посадках картоплі.

Надалі у рослин загниває прикоренева частину стебла, столони відгниває, в пазухах листків утворюються повітряні бульби, непридатні для використання. На нижній частині стебел у вологу погоду утворюється білий повстяний наліт, суперечки з якого змиваються в грунт, де вони заражають молоді бульби. Треба мати завжди на увазі, що бульби нового врожаю заражаються тільки після того, як вони вже сформуються. На них з'являються слабозаметний плями, злегка поглиблені, з растрескиванием їх у вигляді сітки. Після відмирання бадилля, при ранньому видаленні бадилля або при збиранні врожаю міцелій гриба на поверхні бульби ущільнюється, а потім ці ущільнення перетворюються в чорні коростінкі. Це так звані склероции (муміфіковані шматочки міцелію, які є зимуючої стадією гриба).

Вони зберігаються на бульбах і в грунті, розвиваючись на рослинних рештках і бур'янах, а також в неприбраних і необроблених сховищах.

Крім картоплі хвороба може так само розвиватися на буряках, капусті, моркві, огірках, салаті, гарбузі і т. П., А також на бур'янах, наприклад, на курячому просі. Тому з засмічених полів і ділянок бульби на насіння категорично брати не рекомендується.

У захисті картоплі від ризоктоніозу слід дотримуватися чергування культур з поверненням на попереднє місце не раніше, ніж через 4 роки. Розміщувати посадки картоплі найкраще після озимого жита, інших зернових і зернобобових культур, а також по обороту пласта багаторічних трав.

Сільнопораженние насінні бульби треба ретельно вибраковувати, а що залишилися після перебирання бульби слід обробити препаратом Дітан М-45 80% с. п. (200 г на 5 л води і 100 кг бульб) або 1% -им розчином борної кислоти (100 г на 10 л води). Посадка картоплі тільки в прогрітий грунт (8 ° C), боронування за 3 дні до сходів, своєчасне прибирання в суху погоду, - все це сприятиме стримуванню розвитку хвороби.

Звичайна парша. Хвороба викликається променистими грибками або актиноміцетами. Вона проявляється на бульбах у вигляді шорстких виразок - глибоких, опуклих або плоских, часто покривають усю поверхню.

Заражаються бульби на початку свого формування через незміцнілу шкірку, а потім хвороба розвивається на них протягом усього періоду їх активного росту. Бульби, заражені паршею, стають дуже непривабливими, втрачається їх товарний вигляд, збільшуються відходи продовольчої картоплі, погіршується лежкоспособность, т. К. Через виразки проникають збудники різних гнилей. Сильно уражені бульби для посадки непридатні, т. К. Оченята у них майже всі відмирають.

З цієї причини сходів при висадці таких бульб практично не буде. Більш сильно хвороба проявляється в сухі роки з жарким літом. Вона так само відзначається при внесенні великих доз азотних добрив, при вапнуванні грунтів в рік посадки картоплі, при внесенні свіжого гною, особливо соломистого, і при нестачі в грунті марганцю і бору.

До захисних заходів від даного захворювання відносяться:

  • посів і заорювання сидеральних культур (гірчиця, вика, люпин та ін.), що сприяє підвищенню біологічної активності грунту, перекладу нерозчинних сполук марганцю в розчинні, чому пригнічуються збудники хвороби;
  • внесення під картоплю полуперепревшего гною;
  • внесення малих доз вапна, лише при необхідності, і тільки під попередню культуру;
  • використання при посадці в рядки кислих форм мінеральних добрив (сульфат амонію, суперфосфат, сульфат калію або калимагнезия), особливо якщо раніше вносилася вапно;
  • внесення мікроелементів (марганець, бор, мідь) в дозах відповідних агрохімічного станом грунту.

Чорна ніжка

Чорна ніжка. Найбільш небезпечна і шкідлива бактеріальна хвороба. Виявляється вона в поле невдовзі після сходів за ознакою в'янення рослин. Листя стають жовтуватими, частки їх складаються по центральній жилці, незабаром засихають. Нижня частина стебла і коріння чорніють, загнивають, стебла легко висмикуються з грунту.

У більш дорослих рослин, у вологу прохолодну погоду, загниває і надземна частина стебла. Тканина ослизнюється, стає темно-зеленою, при натисканні відчувається порожнину, на поперечному зрізі помітні почорнілі судини. При ранньому розвитку хвороби бульби не утворюються, а при більш пізньому, бактерії з хворої рослини переходять в нові бульби.

Ознака хвороби на бульбі проявляється від столон сліду у вигляді загнивання внутрішніх тканин з неприємним запахом.

При цьому стінки вигніванія м'якоті мають чорний колір, звідки власне хвороба і отримала свою назву.

Бульби можуть заражатися також і від рослинних залишків у грунті, і від контактів з хворими бульбами. У цьому випадку загнивання відбуватиметься в будь-якому місці бульби спочатку по типу гудзикової (фомозной) гнили, а потім, дійшовши до кільця, хвороба буде розвиватися за типом чорної ніжки. В умовах недостатнього зволоження грунту і підвищеної температури розвиток хвороби на заражених бульбах гальмується, загнивання не проявляється, в'янення рослин практично немає, т. Е. Інфекція набуває приховану форму. Хвороба може проявлятися при зберіганні або на наступний рік в поле.

Головне в захисті культури від чорної ніжки - це отримання здорового посадкового матеріалу. У період вегетації на ділянках, відведених під насіннєві цілі, повинно проводитися не менше трьох фітопрочісток (мета: видалення хворих кущів разом з бульбами): по сходам, в період цвітіння і перед збиранням (на початку побуріння бадилля).

Повертати картоплю на попереднє місце вирощування треба не раніше, ніж через 4 роки. Видалення бадилля перед збиранням, прибирання тільки в суху погоду, якісна просушка бульб перед закладанням на зберігання - все це повинно обмежувати розвиток хвороби.

Кільцева гниль

Кільцева гниль. Хвороба протікає повільно: листя тьмяніють, жовтіють, частки складаються по головній жилці, стебла в'януть по периметру куща, засихають, падають на землю. В'янення може тривати до збирання картоплі. Особливо явно ознаки проявляються в сухе, спекотне літо. З хворого куща через столони по судинній системі бактерії проникають в молоді бульби на ранніх етапах їх формування.

На розрізі бульби видно, особливо з боку столон частини, що судинне кільце стає ясно-жовтим, потім воно трохи буріє, тканина судин розм'якшується і надалі - вигнівает.

При натисканні з них виділяється слизова Бульбашкова смердюча маса. Поступово загниває вся серцевина бульби, внутрішній об'єм бульби заповнюється світлою, липкою, тягучою погано пахне слизом.

Іноді такі бульби виявляються вже при збиранні, але частіше - в період зберігання. При зараженні бульб в період збирання хвороба може проявлятися у вигляді ямчатой форми, яка виявляється при зберіганні лише в лютому-березні.

Під шкіркою з'являється жовтуваті плями від 3 мм до 15 мм. Тканина під ними загниває, досягає судинного кільця, і потім бактерії розподіляються по ньому, викликаючи його закупорку і подальше загнивання. Такі бульби, потрапляючи в посадку, дають хворі кущі. Бактерії можуть зберігатися як на поверхні зовні здорових бульб, так і всередині їх в прихованому стані.

Заходи захисту від кільцевої гнилі ті ж, що і від чорної ніжки, але рослини видаляються тут лише при проведенні другої і третьої фітопрочісток.

Суха гниль. Ознаки сухої гнилі проявляються на бульбах в основному в період зберігання, особливо через 2 місяці після закладки. Один з основних збудників хвороби - гриб роду фузаріум - може зберігатися в грунті у вигляді хламідоспор досить тривалий час (до 6 років), а також на бульбах з частинками прилип грунту і в погано очищених і непродезинфікованих місцях зберігання (складах, льохах, підвалах, підпіллі ).

Зараження бульб в поле і сховище здійснюється тільки через пошкодження шкірки (здираючи, надрізи, зрізи, розриви та ін.), А також через місця, уражені хворобами (фітофтороз, різоктаніоз, фомоз, парша та ін.) Або пошкоджені шкідниками (колорадський жук, проволочник, совка, миша та ін.).

На бульбах з'являються сірувато-бурі плями, потім вони злегка вдавлюються, тканина під ними загниває, підсихає, шкірка стає складчастою, а бульба затверділим і легким. На його поверхні утворюються білуваті з рожевим відтінком подушечки з конідіеспор гриба. З їх допомогою відбувається перезараження бульб (гриби роду фузаріум).

Активний розвиток хвороби відбувається при температурі повітря в місцях зберігання вище 5 ° C і підвищеної вологості 85-90%.

Навіть слабопораженние бульби не придатні для посадки. У боротьбі з сухою гниллю будуть ефективні всі захисні заходи, спрямовані як на придушення інших хвороб, так і на обмеження пошкоджень бульб шкідниками або механічними травмами при збиранні та при доопрацюванні продукції перед закладкою картоплі на зберігання.

Крім того, необхідно в обов'язковому порядку проводити дезінфекцію сховища перед закладкою нового врожаю як мінімум 2 рази. Спочатку обробляють поверхні стін і стелі вапняним молоком з додаванням мідного купоросу (2 кг вапна + 100 г мідного купоросу на 10 л води), а потім обробляють все приміщення за допомогою фунгіцидних шашок (1 штука на 200 м3). Стримує розвиток гнилі спалювання в сховище сухого полину (при дотриманні герметизації), а також приміщення в масу бульб листя бузини, горобини, лушпиння цибулі і т. П.

У зимовий період треба намагатися дотримуватися режиму зберігання (температура 4 ° C, вологість 90-95%), видаляти вогнища захворювань, але не перебирати їх.

Сховища після виїмки бульб треба ретельно очищати від залишків торішнього врожаю.

Мокра гниль картоплі

Мокрі гнилі. Ознаки їх починають розвиватися на бульбах в поле, але в основному вони виявляються при зберіганні.

Бактеріальна мокра гниль картоплі викликається комплексом гнильних бактерій, у тому числі збудниками чорної ніжки і кільцевої гнилі. Інфекційні початку можуть потрапляти в бульба через пошкодження комах, рани і травми. Тканини бульби розм'якшуються і перетворюються на слизову, світлу, а потім темно буре гнильну масу з неприємним запахом. Шкірка часто залишається зовні здорової. Бактерії в першу чергу заражають бульби, уражені іншими хворобами або пошкоджені шкідниками і механічними ушкодженнями шкірки при збиранні.

При зберіганні мокра гниль розвивається вогнищами, особливо сильно при температурі повітря вище 5 ° C і при підвищеній вологості (про що можна судити по наявності капели на стелі). У вогнищах ураження температура піднімається до 50 ° C, при цьому швидко згниває вся маса бульб.

Мокра гниль може викликатися також і від удушення бульб, т. Е. При переущільнення і перезволоження грунту в період вирощування та збирання, при зберіганні бульб з великою домішкою вологої землі, при закладці великої маси бульб на одиницю площі, особливо без урахування кубатури приміщення, і при поганій вентиляції. У будь-якому випадку клітини бульби задихаються від нестачі кисню. На поверхні з'являються розм'якшені ділянки, при натисканні на них виділяється світла рідка крохмалиста маса, а під нею проступають напівсферичні западини твердої тканини.

Мокра гниль з'являється також від переохолодження та подморажіванія бульб. При температурі близькій до 0 ° C поверхню бульби стає м'якою, вологою, вічка відмирають. М'якоть на розрізі сіра з бурими крапками і плямами. При температурі нижче мінус 1 ° C в клітинах утворюються кристалики льоду, через що клітини відмирають. При подальшому відтаванні з бульб тече рідина. М'якоть ставати водянистою, склоподібної, на повітрі швидко червоніє, потім темніє. Тому, навіть злегка переохолоджені бульби на тривале зберігання закладати не слід.

Головний прийом в захисті картоплі від мокрих гнилей при зберіганні - це закладка здорових бульб і дотримання режиму зберігання. Правильна агротехніка, захисні заходи проти хвороб і шкідників сприятимуть підвищенню лежкоспособності бульб.

Своєчасне видалення вогнищ із захопленням здорових бульб, що стикаються з ними, стримує поширення гнилей. Від перебирання взимку кількість вогнищ збільшується, тому якщо все-таки треба позбутися від гнилі, то замість перебирання треба виймати всю партію, після чого перебирають її і реалізують.

Вірусні хвороби картоплі

Під цією назвою, як правило, розглядається комплекс хвороб вірусної природи, що викликає зміна забарвлення листя, деформацію органів і карликовість рослин. Сюди відносяться полосчатая мозаїка, зморшкувата мозаїка, скручування листя, звичайна мозаїка (крапчатость) та інші вірусні хвороби картоплі.

Інфекційне початок хвороб зберігається в бульбах, але зовнішніх ознак на них майже немає. Такі бульби, висаджені в полі, дають хворі рослини, і від них за допомогою комах з колючо-сисним ротовим апаратом (попелиці, клопи, цикадки і т. П.) Хвороба передається на здорові рослини. Поширюється інфекція також і від зіткнення тканин хворої рослини з тканинами здорових рослин, а також від механічних пошкоджень, що найчастіше відбувається при догляді за культурою.

Кущі у хворих рослин низькорослі, з зморшкуватими і скрученими листям. Такі рослини слід видаляти, т. Е. Викопувати разом з бульбами в міру виявлення, щоб інфекція не залишалася в полі, і щоб з них вона не передавалася б іншим рослинам.

Полосчата мозаїка характеризується появою спочатку на нижніх і середніх листках плям у вигляді мозаїки, а потім темних майже чорних смужок і плям на жилках (з нижньої сторони листа почорніння жилок заходить за межі плями). Листя стають крихкими, відмирають і обпадають, але іноді - просто обвисають. До періоду цвітіння стебло оголюється практично повністю за винятком того, що на верхівці залишається 1-2 пари листя.

Хвороба передається попелицями або через механічні пошкодження з інфікованим соком. Зимує вірус в бульбах.

Зморшкувата мозаїка викликає сильне здуття тканини аркуша між жилками через погіршення відтоку продуктів асиміляції з листя. Вони стають зморшкуватими, майже гофрованими. У перший рік інфікування хвороба проявляється слабо, а от через 3 роки рослини стають низькорослими, листя дрібними, зморшкуватими, крихкими, рано отмирающими.

Рослини, як правило, не цвітуть, і закінчують свою вегетацію на 4 тижні раніше здорових рослин.

Скручування листя (шарудить мозаїка) - Назва говорить сама за себе. Більш характерні ознаки захворювання проявляються на другий і особливо на 3 рік життя після зараження. У хворих рослин кущі низькорослі, листя складаються по центральній жилці і по краях закручуються. Забарвлення у них стає жовтувата з трохи бронзовато відтінком. Відтік асимілянтів з бадилля в бульби загальмовується, тому листя стає шкірястими, крихкими, як би «шарудять» (коли їх розтривожиш). Коренева система у рослин слабка, що призводить до утворення або дрібних бульб, або вони зовсім не закладаються.

Звичайна мозаїка картоплі (крапчатость) проявляється на молодих листках в мозаїчної світло-зеленої крапчатости різної неправильної форми. З віком у ряду сортів на місцях крапчатости з'являються бурі майже чорні плями. Вірус передається від зіткнення здорової рослини з хворої бадиллям або безпосередньо, або через укуси комах (картопляна попелиця), або опосередковано - через механічні пошкодження, що наносяться за допомогою знарядь праці при проведенні робіт по догляду за насадженнями.

Із захисних заходів проти вірусів основними є: проведення триразовою фітопрочісткі насіннєвих ділянок (при цьому перша буде більш ефективною по сходам), знищення бур'янів (резерваторов інфекції) і комах, зокрема, попелиць (переносників інфекції).

У всіх випадках з вірусними захворюваннями у рослин різко знижується активність фотосинтезу в листках, утруднюється відтік асимілянтів, через що недобір урожаю може становити від 10-15% до 30-45%.

У період предпосадочного обігріву та пророщування бульб необхідно видаляти бульби з ниткоподібними і хлоротичними паростками.

Обприскування картоплі інсектицидами знищує комах - розповсюджувачів інфекції.

Неінфекційні або функціональні хвороби

Викликаються різкими відхиленнями факторів навколишнього середовища від норм, необхідних рослині для оптимального росту і розвитку. В результаті цих відхилень відбувається порушення нормального протікання фізіологічних процесів в рослинах і в бульбах, що призводить до появи будь-яких невластивих для рослин ознак неінфекційних захворювань - показників порушень. Якщо стебла потужні, інтенсивно-зелені, часто полегают, то це від надлишку азоту.

Поява знизу куща світло-зелених, а потім жовтіючих листя, є свідченням азотного голодування і т. Д.

Якщо ж у рослини затримується ріст, а листя тьмяні - то це вказує на брак фосфору.

При недоліку калію краї листя починають спочатку буреть, а потім вони всихають, і лист поступово відмирає. При нестачі заліза спостерігається так званий хлороз листя, коли жилки залишаються зеленими, а листові пластинки стають мозаїчно-хлоротичними.

Зазначені хвороби носять оборотний характер: ознаки їх найчастіше зникають з усуненням чинника, їх викликає. Так якщо вносять азот, фосфор, калій, мікроелементи та ін., То рослини знову набувають «здоровий» вигляд. Тому багато хто помилково вважає, що ці хвороби начебто навіть як би і не небезпечні. Однак вони можуть сильно послабити рослину, ніж привертають його до поразки вже інфекційними захворюваннями, або до отримання продукції, непридатної до вживання.

До функціональних хвороб, що носять необоротний характер, і тому здатним завдати істотної шкоди якості і лежкоспособності продукції, відносяться наступні зміни.

Потемніння м'якоті бульби, т. Е. Фарбування її в свинцево-сірий, блакитний або чорний колір відбувається з різних причин:

  • при недостатньому надходженні калію в бульбу (плями навколо вічок і досить великі);
  • при високих або низьких температурах;
  • при нестачі кисню і надлишку вуглекислого газу (плями в будь-якому місці м'якоті);
  • від механічних пошкоджень в період збирання, транспортування та закладання на зберігання (плями на зовнішніх шарах м'якоті, т. е. у місцях ударів, ударів).

Залозиста плямистість - З'являється на м'якоті бульби у вигляді іржаво-коричневих розлучень і плям (часто нагадують фітофторозних) в будь-якому місці бульби (у фітофторозу вони тільки від поверхні). Причиною є посушлива погода, коли в бульби надходять в надлишку залізо і алюміній на тлі нестачі кальцію.

Тріщини - З'являються на поверхні бульби в той момент, коли в період посушливих умов бульба почав фізіологічно дозрівати, зокрема у нього з'являються кільцеві зони огрубіння епідермальній оболонки (шкірки), проте внутрішньо бульба ще не перейшов до стадії спокою. Після проходження дощів бульба починає активно «накачуватися» асимілянтів, в результаті чого він знову рушає в зростання у всіх напрямках, крім кільцевих зон. Тут оболонка рветься, утворюється рвана груба рана (тріщина), краї якої поступово затягуються і пробковеют.

Дуплистими бульб - Утворюється в результаті відставання зростання внутрішніх тканин від зовнішніх оболонок. В основному дуплистими виявляється у великих бульб через їх активного росту в період недостатнього вологозабезпечення, при цьому вологозабезпечення зростаючих зовнішніх тканин йде на шкоду влагоснабженія внутрішніх тканин.

Позеленіння бульб - Відбувається тоді, коли бульби знаходяться на світлі невизначено тривалий час. Такі бульби в їжу категорично вживати не можна через надмірного вмісту в ньому «соланіну», який надає сильний токсичний ефект на тваринний організм. Позеленіли бульби відкладають на зберігання, так як вони мають високу лежкоспособностью, і в подальшому їх використовують як посадкового матеріалу.

Ізрастаніє і дітки - Ці функціональні зміни обумовлені різкою зміною погодних умов з посушливого режиму на дощовий сезон. При ізрастаніє спочатку бульба припиняє ріст і розвиток, шкірка у нього поступово пробковеет. Тому, коли підуть дощі, то знову сформований бульба як би «прокидається», тобто нирки у нього починають рости у вигляді нових столонов, на яких будуть утворюватися бульби «нового» врожаю.

Дітки ж утворюються тоді, коли шкірка пробковеет нерівномірно, і в разі настання дощів на бульбі в місцях недостатнього опробковенія починають утворюватися «грижі», тобто йде розростання тканин бульби в цих місцях. Дітки є прекрасними «воротами» для інфекцій, тому бульби з дітками і израстанием на тривале зберігання закладати не рекомендується, тобто їх треба використовувати в першу чергу.

Переохолодження, промерзання, сонячні опіки та інші хвороби пов'язані з порушенням нормальної діяльності рослинного організму через тривалого впливу на них низьких позитивних температур або негативних температур, або прямих сонячних променів і т. П. У будь-якому випадку ці бульби не можна зберігати, так як тут є величезний ризик того, що вони будуть в першу чергу піддаватися інфекційним атакам. Тому їх треба так само використовувати в першу чергу.

proroslini.ru

Читайте также: